Повідомляє 112.ua 24.03.2016 11:46
Сама угода про асоціацію з ЄС не варто навіть чорнила, які були витрачені на його підписання, якщо немає реального наповнення діями з боку уряду України.
Зараз в Україні середня офіційна зарплата - близько 170 доларів США. Навіть з урахуванням зарплати в "конверті" вона, швидше за все, не перевищує 250 доларів. Прикро, що так мало. У тій же Туреччині середня офіційна заробітна плата - понад 1000 доларів США. Чому Україна не може собі цього дозволити? Чим Україна гірша Туреччини? Тим більше, що у нас тепер є угода про асоціацію з ЄС, як і у Туреччині.
Дійсно, економіка України істотно відстала від економіки Туреччини. В Україні ВВП на душу населення в доларах США близько 3 тис. Дол., А в Туреччині - понад 10 тис. Дол. У Туреччині такий показник ВВП на душу населення, як в Україні зараз, був в 1996 році. Виходить, що від Туреччини Україна відстає як мінімум на двадцять років. Що ж це виходить, що Україна повинна бути найгіршою країною в Європі і Азії? Це недопустимо. Потрібні реальні реформи. І ось тут може якраз допомогти досвід Туреччини та угоду про асоціацію з ЄС.
Сама угода про асоціацію з ЄС не варто навіть чорнила, які були витрачені на його підписання, якщо немає реального наповнення діями з боку уряду України. ЄС - це не благодійна організація, яка буде допомагати Україні, а тим більше, її фінансувати. ЄС Україна і даром не потрібна, швидше Україні потрібен ЄС. Ось для цього і підписали угоду про асоціацію, щоб отримати економічну вигоду для України від співпраці з ЄС.
Тому варто менше займатися політиканством і манилівщиною, а більше роботою і реальними справами. Зараз Туреччина є одним з головних торговельних партнерів ЄС. При цьому основний експорт Туреччини в ЄС - це не зерно, як у України, а продукція машинобудування. Саме так. На першому місці в експорті Туреччини легкові автомобілі, які виробляються в Туреччині для ЄС та інших країн світу, але за виробничою кооперацією. Але Туреччина виробляє для ЄС не тільки легкові автомобілі, а й побутову техніку, вже в кооперації з Китаєм, і готові продукти харчування, в основному консервовані фрукти і овочі в кооперації з Індією та іншими країнами Азії. Потрібно припинити чекати інвесторів з ЄС, а створити в Україні умови для цих самих інвесторів, щоб німецькою, англійською, польською або навіть ісландським інвесторам було вигідно організовувати бізнес в Україні, а не в Туреччині. Для цього потрібно в чомусь перейняти досвід Туреччини, але зробити краще і хитріше.
Туреччина забезпечила собі зростання припливу інвесторів багато в чому за рахунок створення з 1985 року вільних економічних зон. Ще в 1985 році чистий приплив іноземних інвестицій в Туреччину був на рівні 88 млн дол., Але вже через п'ять років цей показник перевищив 1 млрд дол., А за підсумками 2014 року приплив чистих прямих інвестицій в Туреччину склав більше 12 млрд дол. Всього ж за період після створення вільних економічних зон в Туреччину було інвестовано прямих зарубіжних інвестицій на суму понад 163 млрд дол. Для України такого роду інвестиції з-за кордону здаються зараз дивом. Але це можна зробити реальністю, якщо вчинити розумно і правильно.
Туреччина змогла заманити зарубіжних інвесторів до себе через вільні економічні зони. Зараз 21 зона, і вони розташовані таким чином, щоб було легко ввозити товари на переробку і вивозити. Це, перш за все, порти і аеропорти. Територія вільної економічної зони не входить в митну зону Туреччини, але там можуть діяти європейські стандарти і технічні умови, що дозволяє легко виробляти продукцію для ЄС за європейськими стандартами, які не конфліктуючи зі стандартами в Туреччині.
Як правило, більша частина товарів, вироблена в вільних економічних зонах, призначена для експорту, а також допускають і поставки товарів на територію Туреччини, але вже як імпортних товарів зі сплатою всіх мит і податків. За 2015 рік у Туреччину було поставлено з вільних економічних зон товарів на суму близько 5 млрд дол., За той же період турецькі компанії поставили продукцію на підприємства, що знаходяться у вільних економічних зонах, на суму понад 10 млрд дол.
Для залучення інвесторів потрібні пільги, інакше який їм сенс відкривати виробництво в Україні, навіть якщо це вільна зона. Якщо враховувати досвід Туреччини, то потрібно, як мінімум, скасувати ПДВ на ввезені і які товари, зробити пільговий період звільнення від сплати податку на прибуток або зробити податок на прибуток не більше 5% за весь період, встановити ставку ЄСВ на рівні не більше 10 12%, податок на дохід фізосіб на рівні не вище 10%. Все це забезпечить конкурентоспроможність українських вільних економічних зон. При цьому українські компанії, які надаватимуть послуги та виконувати роботи для зарубіжних компаній у вільних економічних зонах, будуть платити податки як повноцінні українські компанії, і це дасть можливість отримувати додатковий дохід для держбюджету.
Запуск вільних економічних зон - процес не швидкий, але його потрібно якомога швидше запускати. Туреччини на це знадобилося близько 7 років. Україна не має цього часу. Для України дуже важливо вже в 2016 році прийняти закон про вільні економічні зони, щоб уже в 2020 році можна було отримати перші успішні результати. Це дозволить збільшити експорт України і, найголовніше, забезпечити роботою велику кількість українців. Це дасть можливість українцям не їхати на заробітки за кордон, а працювати в Україні і допомагати відроджувати економіку України після Майдану. В екстремальних умовах, в яких опинилася економіка України, потрібні і екстремальні, але правильні дії. Без цього ніколи Україна не наздожене навіть Туреччину за рівнем життя, і мрія про зарплату в 1000 доларів так і буде мрією для майбутніх поколінь українців.
Олександр Охрименко
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
