Повідомляє Бізнес Компаньйон Тернопіль 18.11.2016 14:04
Який найважливіший урок Революції Гідності? Про що ми мріяли і що здобули після Майдану? Чи справдились сподівання простих українців про зміни на краще? Чому досі не покарані ті, хто чинив злочини проти свого народу?
Про ці та інші теми, напередодні вшанування третьої річниці від початку Революції Гідності, розмовляємо із ройовим 14 сотні Самооборони Майдану, а сьогодні – головою секретаріату Тернопільської обласної організації Української Галицької Партії Іваном Кізюком.
Іване, нещодавно у тернопільських ЗМІ з’явилась інформація про Ваш виклик до Генеральної Прокуратури України. Що це було – зустріч, допит, розмова про справу, пов’язану із Вашим арештом на Майдані?
Можу ствердити, що, насправді, відбулась досить предметна розмова про перебіг подій у найкритичніший час Революції Гідності, свідком яких я був і як учасник Самооборони Майдану, і як в’язень тодішньої злочинної системи. Звісно, зважаючи на таємницю слідства, я не маю права розкривати ті чи інші теми або особи, про які надавав інформацію, проте можу наголосити, що злочинці таки мають конкретні прізвища та імена. Незважаючи на те, що слідство у справі розправи над учасниками Майдану триває, м’яко кажучи, занадто довго, злочин терміну давності немає. Після останньої розмови із слідчими Генпрокуратури у мене склалось враження, що процес таки рушив із сонної точки.
Звісно, прикро, що до сьогодні багато сподівань учасників Революції Гідності так і не втілені у життя. Але чи варто розчаровуватись і байдужіти?
Знаєте, у ситуації, в якій опинилась країна одразу ж після Майдану, опускати руки не маємо жодного права. Адже так можемо і державу втратити. Та я впевнений, що цього не станеться, а навпаки – ми повернемо українські землі, наведемо на них лад, а наш головний кремлівський ворог, нарешті, подавиться своїми комплексами і амбіціями.
Та надзвичайно важливо перемогти і ворога внутрішнього, який вдвічі небезпечніший від усяких там ліліпутінів. Цей ворог, власне, криється у незавершені процесів, що піднялись на хвилі Революції Гідності. Ми не провели повноцінних реформ, боротьба з корупцією триває, переважно, позірно, про що свідчать, в тому числі, і результати е-декларування теперішніх чиновників. Та й чимало інших факторів дають право говорити про те, що реальної люстрації і, якщо можна так висловитись, деяничаризації у країні ще не відбулось.
Для того, щоб виправити ситуацію ми із багатьма однодумцями об’єднуємось у дієві постмайданівські спільноти – чи то волонтерського, чи громадсько-політичного спрямування і, часто, акціями прямої дії вирішуємо ту чи іншу конкретну проблему. Важливо, що на цьому напрямку ми здобуваємо реальні, нехай, часто, і локальні перемоги, а, за ними, і велика українська перемога не забариться! Важливо, що не втратили зв’язку, який сформувався до 2013 року, загартувався на Майдані, зокрема у форматі 14 сотні Самооборони, створеної на базі активістів Молодіжного Націоналістичного Конгресу, і зберігається по сьогодні.
Таких однодумців Іван Кізюк, мабуть, знайшов і у лавах Української Галицької Партії. Адже саме з ними, одразу ж після повернення із розмови у Генпрокуратурі, відбув на свою рідну Бучацьку землю з метою проведення Дня УГП…
Так воно і сталось… Правда, єдина поправка – у рядах УГП я своїх однодумців не знайшов, а разом із друзями, в тому числі і з учасників Самооборони Майдану, долучились до роботи цієї партійної команди. Це і Ігор Велиган, і Богдан Яремко, і Іван Федоришин, і багато інших, яких я радо запросив на зустріч із своїми земляками у Бучачі та Трибухівцях.
В часі нашої поїздки ми провели прийом громадян, організували презентації патріотичної літератури для дітей, зокрема і «Повстанської абетки» Олега Вітвіцького, яка була написана, власне, напередодні Революції Гідності, продемонстрували цікавий історичний фільм «Легіон. Хроніка УГА». Але найважливіше – поспілкувались із мешканцями нашого краю про їхні проблеми, бачення перспектив розвитку громади. До речі, саме до моєї рідної громади у Трибухівцях у грудні цього року відбуватимуться вибори і ми збираємось докласти максимум зусиль, щоб ці вибори пройшли без жодних схем і фальсифікацій. Знаємо, що окремі місцеві «князьки» вже ці вибори «виграли» у своїй уяві, але мушу їх розчарувати – старі методи не пройдуть. Впевнений, що мої земляки зроблять гідний і усвідомлений вибір, спрямований у майбутнє, а не у минуле, яке відходить!
То ж що побажає і своїм землякам, і усім читачам нашого видання ройовий Самооборони Майдану Іван Кізюк напередодні Дня Гідності та Свободи?
Побажаю залишатись вільними людьми. Ніколи не здаватись і вірити в перемогу. Тим більше, що дуже часто українські перемоги розпочинаються саме з Галичини!
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
