Заплановане на наступний рік скорочення у психоневрологічному санаторії  спричинить передусім закриття школи при закладі, скорочення третини (!) працівників, занедбаність як будівель, так і території, адже відбудеться суттєве зменшення фінансування. Хоча говорити про державну підтримку закладу не особливо доводиться й нині. Як розповіли у санаторії, у попередні роки держава надавала на харчування дітей лише 25-30% необхідної суми, на медикаменти — трохи більше 80%, а на ремонт приміщень закладу, придбання обладнання та медичної апаратури не виділяли ні копійки. Недофінансування працівники беруть на себе, лиш би заклад функціонував, — шукають спонсорів, власними силами проводять ремонти у приміщеннях, навіть приносять з дому овочі та фрукти для дітей. До утримання закладу долучаються й місцеві підприємці, жіночий монастир, лютеранська церква та ін. Неабияк вболіває за долю санаторію і нинішній головний лікар  — Григорій Братаніч, який є переселенцем із Донбасу. Зі своєю сім’єю він перебрався на Тернопільщину із Луганська. Проте самоорганізацію і колосальні зусилля кременчан абсолютно не цінує обласне керівництво. Замість того, щоб  підтримати заклад, чиновники руйнують те, що ще жевріє на ентузіазмі простих працівників.

Та чи справа лише в бюджетних «дірках» і результатах «фінансового аудиту ефективності використання коштів» у Кременецькому обласному дитячому психоневрологічному санаторії? Подейкують, що замудреними «аудитами» просто хочуть довести заклад до закриття. На три гектари землі у ботанічному саду в мальовничому куточку Кременця та добротні будівлі нібито «кинув оком» хтось із високопосадовців. Розповідають, що під час візиту до санаторію один місцевий посадовець уважно оглянув усе, а потім перепитав, чому харчоблок не об’єднаний з головним приміщенням. «Це ж не ресторан! — пожартував хтось. — Такі санітарні норми». Високопосадовець задумався. Може, про хворих дітей? Якби так, то відстоював би майбутнє закладу. А бачимо протилежне. Невже психоневрологічний санаторій і справді запланували зробити… рестораном чи елітним готелем? Тоді гріш ціна таким керівникам, що, прикриваючись реформами та оптимізацією, насправді нищать заклади охорони здоров’я.

Софія Громницька