Повідомляє Антикор 02.03.2019 16:53
У 2014-2015 роках Україна пережила "вторинний" перерозподіл капіталу, коли в результаті банкрутства майже ста банків з українським капіталом були втрачені активи на сотні мільярдів гривень.
Надалі значна їх частина була продана новим власникам, причому рівень дисконту доходив до 99%. Таким чином, структури, які контролювали процес продажу, стали справжнім магнітом для бажаючих прикупити "свічковий заводик" за 1% від його балансової вартості. У всякому разі "цукрові заводики" в робочому стані продавалися за ціною престижної квартири в Києві.
Багато банків тоді стали предметом "персональних" замовлень: "у вас є вподобане нам АТП, тоді ми йдемо до вас". Симптоматично, що серед банків-банкрутів не було установ з іноземним капіталом, хоча, як показує офіційна статистика, рівень проблемних кредитів у них приблизно в 1,5 рази вище, ніж в банках "місцевого походження". Більш того, група російських банків благополучно пройшла і 2014, і 2015 роки, хоча там також існували структурні дисбаланси в активах.
Фактор анексії Криму, війни на Донбасі, триразовою девальвації гривні, втрати клієнтської бази, непогашення валютних кредитів, відтоку депозитів позначилося на всіх сегментах банківської системи, результатом чого стала системна декапіталізація і криза ліквідності. Але чому тоді "валили" тільки банки з українським капіталом?
Причина такої вибірковості цілком очевидна. Не було економічного сенсу "банкрутити" іноземні банки. Їх материнські структури просто не дозволили б розтягнути активи дочірніх банків в Україні. А раз немає можливості поживитися портфелями застав і правами вимоги до ліквідним позичальникам, то і метушитися не варто.
Як правило, "прибувало" в офшорних зонах і низькоподаткових юрисдикціях розвинених країн, наприклад, в Нідерландах, Люксембурзі, Швейцарії, Австрії. "Убуває" в нашій фінансовій системі.
У західних банках осіли мільярди, виведені з України. І хоча в крові Достоєвського, як кажуть, є і український "слід", у випадку з фінансами вийшло "злочин без покарання". Нинішні банкіри не мають моральної рефлексією, і "старенька процентниця" у снах до них не приходить.
Але, як показує досвід криміналістики, будь-який злочин, що залишило фінансовий слід, рано чи пізно буде виведено на світло. Якщо раніше не горіли рукописи, то зараз не горять "видаткові касові ордери".
В Австрії та Ліхтенштейні новий імпульс отримало розслідування місцевих правоохоронців щодо так званої альпійської схеми з виведення коштів з українських банків-банкрутів. Сьогодні певні надії ще покладаються на західну Феміду. В Україні ж, по 2700 позовами, поданими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо незаконного виведення коштів акціонерами банків-банкрутів на суму в 600 млрд грн, вдалося отримати компенсацію в розмірі всього лише 430 тисяч гривень. Про це пише видання DW.
У схемі виведення коштів з України були замішані австрійський Meinl Bank і ряд банків з Ліхтенштейну та Люксембургу. Зараз справою зайнялася Антикорупційна прокуратура Австрії. Крім того, МВФ посилив тиск на Україну, вимагаючи розслідувати факти виведення грошей за кордон. Від успіху в цьому напрямку залежить і можливість нашої країни отримувати в фонді нові кредити.
Так звана альпійська схема, або операції back-to-back, функціонувала наступним чином.
На першому етапі банк з України розміщував на своєму кореспондентському рахунку в австрійському або люксембурзькому банку, наприклад, 100 млн дол. Після цього іноземний банк видавав офшорній компанії, пов'язаної з власниками українського банку, кредит на 90 млн дол. (Умовні 10 млн залишаючи собі в як "компенсацію" за схему). Кредит видавався під поручительство банку з України, і забезпеченням по ньому виступали кошти останнього на коррахунку в Австрії / Люксембурзі. Офшорна компанія отримувала у вигляді кредиту 90 млн дол. І, природно, його не погашає. Іноземний банк списував заборгованість за рахунок звернення стягнення на предмет застави, тобто засобів українського банку на коррахунку. Таким чином, на початок схеми у банку з України були умовні 100 млн дол., А на виході - повний нуль. Зате умовні 10 млн дол. Залишалися в іноземному банку (як плата за схематоз), а 90 млн дол. Транзитом надходили на рахунки "спорідненої" офшорній компанії. Надалі ці гроші в кращому випадку поверталися в Україну як внесок акціонерів у статутний капітал належить їм банку: так вони виконували вимоги НБУ щодо докапіталізації, надуваючи капітал своїх банків "повітрям". У гіршому - просто "відмивалися" і переводилися далі по ланцюжку.
Наслідки "очищення" банківської системи в 2014-2016 роках були катастрофічними. За даними керівника ФГВФО, тільки в "Дельті" були заморожені кошти державних підприємств на 9 млрд грн, з яких: Державна іпотечна установа - 3,5 млрд грн, Укрексімбанк - 1,6 млрд грн, Ощадбанк - 3,3 млрд грн.
Сумарно державні підприємства, фонди, організації і банки втратили в банках-банкрутах на початок 2017 року 19,5 млрд грн. Найбільших втрат зазнали "Антонов", "Нафтогаз", Аграрний фонд, КБ "Південне" і Державне підприємство з обслуговування повітряного руху України.
Майже 20 млрд грн за курсом 2014 року - це більше одного мільярда доларів. Сьогодні влада рве сорочку до пупа і на кожному стовпі оголошує про отримання 13,6 млрд грн від розмитнення машин на "евробляхах" і в той же час "забуває" про мільярд доларів, залишених в банках-банкрутах. На щастя, у австрійських прокурорів пам'ять трохи краще і була б ще "міцніше", якби хоч трохи стимулювалася розслідуваннями в Україні. Але схематозная "дивізія" Едельвейс "міцно засіла на Печерських пагорбах.
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
