Повідомляє fincentral 13.12.1901 22:47
Питання спадщини в Україні регулюються Цивільним кодексом, в якому передбачено два способи його отримання: за заповітом і за законом. Щоб розібратися, як найкращим чином розпорядитися своїми активами, які ви залишите після свого відходу в інший світ, розглянемо основні моменти процесу успадкування.
Що таке спадкування
Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої людини (наследолателя) до інших людей (спадкоємців). За законом України успадковуватися може тільки майно (рухоме і нерухоме) і права майнового характеру. Даний процес, зокрема, не поширюється на:
— право на пенсійне забезпечення та інші виплати, крім нарахованих за життя, але не отриманих людиною;
— права як позичальника або кредитора;
— членство в громадських об'єднаннях, організаціях і т.д. (якщо це не визначено в їх внутрішніх нормативних документах).
Спадкування за заповітом
Заповіт - документ, що містить особисте розпорядження дієздатної людини (заповідача) у разі його відходу з життя. Воно, як правило, стосується нажитого майна, залишити який заповідач має право комусь завгодно. Також він може позбавити спадщини родичів, але не тих, хто має право за законом. Це неповнолітні діти, повнолітні, але непрацездатні члени сім'ї (діти, подружжя, батьки). Скласти заповіт мають право особи, яким виповнилося 18 років. Воно може включати як розпорядження щодо всього майна, так і деяких його частин. Чи не описана в заповіті частина успадковується в загальному порядку. Також в заповіті можна поставити якесь умова для отримання права спадкування (якщо воно не суперечить закону та моральним нормам). Наприклад, отримання освіти, досягнення певного віку, народження дитини і т.д.
Складання заповіту
Цивільним кодексом передбачено строгий формат цього документа. Заповіт складається письмово із зазначенням місця і часу, дати та місця народження заповідача і засвідчуватися його особистим підписом. Також воно обов'язково посвідчується державним чи приватним нотаріусом. У випадках відсутності такого, засвідчувати можуть, наприклад, голови місцевих рад, головні лікарі лікарень, капітани кораблів. Тоді у процес складання повинні дополніетльно залучатися не менше двох свідків (Не спадкоємців). Якщо складається секретний заповіт, конверт з ним передається нотаріусу в запечатаному вигляді, і заповідач розписується на ньому зверху. Текст вмісту буде оприлюднений тільки після смерті укладача. Але в кожному разі особиста присутність заповідача у нотаріуса обов'язково.
Завещателю не потрібно пред'являти документи, що підтверджують права власності на перераховане в заповіті майно. Їх потім для отримання спадщини пред'являть претенденти.
Заповіт визнається недійсним у разі складання його людиною, який не мав на це права; порушення форми документа та порядку його запевнення. Також, якщо в суді буде доведено, що заповіт був складений з примусу.
Спадкування за законом
Законом передбачено низку норм, для процесу спадкування у разі відсутності заповіту, або якщо воно не покриває все майно. А також з метою врахування інтересів спадкоємців, що відносяться до незахищеним групам населення (діти та непрацездатні дорослі).
У разі спадкування за законом майно ділиться рівними частинами між спадкоємцями певної черги (всього їх п'ять). При цьому кожна наступна черга може отримати його, тільки якщо відсутня, відмовляється або позбавлена права отримання попередня. Наприклад, якщо спадкоємці першої черги готові вступити у спадок, то всі інші вже не можуть на нього претендувати.
У першу чергу входять (по відношенню до спадкодавцеві): діти, подружжя, батьки. У другу - рідні брати і сестри, дідусі та бабусі. У третю - рідні дядько та тітка. У четверту - не ввійшли в попередні категорії члени сім'ї, які прожили з спадкодавцем 5 років і більше. У п'яту чергу входять інші родичі аж до шостого коліна і утриманці.
Рівноправним учасником черзі, що одержує спадщину, стає людина, яка зможе довести своє тривале участь в опіці, догляді та матеріальної підтримки нуждавшегося це заповідача.
Для спадкування за законом заявникам потрібно буде звернутися до нотаріуса, маючи при собі ряд документів: паспорт та свідоцтво про присвоєння ІПН, свідоцтво про смерть близької людини (або рішення суду про визнання її померлою). А також свідчення родинних зв'язків із спадкодавцем (про народження, про шлюб і т.д.), довідку з ЖЕКу про останнє місце проживання померлого, заповіт, якщо воно є.
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
