Повідомляє Кременець Сіті 17.05.2018 10:23
Вікторія народила у 16. Їй довелося змінити звичний графік дівчини-підлітка, відкласти мрію стати юристом та планувати тепер усе по-іншому. Але це не турбує молоду маму. Головним для неї тепер є маленький син.
Її чоловікові 21, а синові невдовзі виповниться піврочку. За цей невеликий період малюк повністю змінив їх життя. А Віка розповіла свою історію, котра може комусь допомогти зробити найважливіший в житті вибір.
“Я обожнюю його, і не уявляю свого життя без мого Дані”, — каже Вікторія Юр’єва.
Своїм позитивом та сприйняттям життя Вікторія одразу ламає усі стереотипи. Розповідає, що абсолютно спокійно сприйняла для себе новину про вагітність. Не те, що наважилася дати дитині життя, а навіть й думки такої не допускала, щоб перервати вагітність.
“Не панікувала, це точно. А чоловік навіть зрадів. Того дня, коли він дізнався, до мене відразу подзвонила його мама і запитала, чому наш Діма прийшов такий щасливий”, — ділиться Віка.
Молода пара не розповіла батькам все відразу, а коли обрали потрібний момент, то кажуть, що родичі сприйняли все спокійно.
“Думки про те, що малюк може не народитись, ані в мене, ані в чоловіка не виникало. Він в нас бажаний малюк. Тому й вагітність не була стресом”, — каже Вікторія.
“В кожної мами, коли народжується дитина, світ перевертається у всьому”, – ділиться Вікторія.
Дещо довелося змінити кардинально. На той час дівчина навчалася в гімназії, але із школи вирішила піти. Вона розуміла, що із малюком не встигне підготуватися до зовнішнього незалежного тестування.
“Аби не втрачати часу, пішла в місцеву бурсу вчитися на офіціанта. Це простіше, ніж у школі. А тим часом малий підросте і я планую вчитися далі на юриста”, — каже Віка.
Вважає, що вчитися ніколи не пізно і за бажання все можна наздогнати. Але тепер в пріоритеті син.
“Я знала, на що йду, а навчання зачекає”, — гадає молода мама.
Але поряд з цим знаходить заняття для себе і вдома.
“Вишивання бісером та малюю на холсті, роблю це в основному тоді, коли малий спить”.
Пологи. Це був один із найскладніших моментів.
“Я сказала, коли тільки народився мій син, що мені вистачить. Але пройшов час, і я розумію, що буду не проти ще однієї дитини. Правда, не раніше, як років за п’ять”, — ділиться Вікторія.
Догляд за дитиною вважає відповідальною роботою. Гадає, що це і нелегко, і неважко. Та в кожного все індивідуально.
“У мене є двоє племінників, і я допомагала їх часто глядіти. Розуміла, що це непросто, але була готова до того, що будуть недоспані ночі, дитина буде плакати, почнуть з’являтися перші зубки”, — розповідає мама.
“Осуду з боку подруг я не чула. Такого, навіщо тобі зараз дитина, не було”, — каже Віка.
Якщо хтось має бажання попліткувати, то молода мама не зважає на сторонні розмови.
“Нехай кожен слідкує за собою і своїм життям. Я не зважаю на думку інших. І раджу це всім”.
Вважає, що люди завжди будуть щось говорити, добре все в тебе чи погано.
Останні тижні вагітності були найважчими. Постійно була думка, швидше б він народився.
“А потім, як і у більшості, була деякий час післяпологова депресія. Він такий маленький. Що з ним робити? Як його переодягти? Було трохи страшно, а раптом, зроблю щось не так”, — зізнається Вікторія.
А от хто відразу сприйняв нового члена сім’ї, то пітбуль Багіра.
“Нам всі говорили, щоб ми й близько її не підпускали. Але чомусь ми зрозуміли, що вона не зашкодить малому”.
Коли тільки малюк починає плакати, вона першою біжить його заспокоювати, а тоді кличе маму.
“Більшість, хто має домашніх тварин, особливо тих, котрі вже мешкають тривалий час, роблять велику помилку, відганяючи їх. Тоді, звісно, тваринка починає ревнувати. А ми, повернувшись з пологового, покликали Багіру і познайомили їх з нашим маленьким чудом”, — розповідає Віка.
А із сином кожен їх день по своєму цікавий.
“Нові звуки, нові досягнення. Щоразу щось інше. То він навчився перевертатися, то вже й новий зубчик, ми не встигаємо за ним”, — говорить про сина тепло і з любов’ю.
“Цікаво, як він ростиме надалі. І дуже хотіла б, щоб син займався танцями, Але, врешті, як він захоче, так і буде. Я не буду суворою мамою і не нав’язуватиму йому своєї думки”.
Бути впевненою мамою — це, в першу чергу, бути впевненою у своєму партнерові, переконана Вікторія.
Та в будь-якому разі, каже Віка, якщо вже так склалося, то варто народжувати.
“Дехто позбавляється вагітності, а потім плаче все життя”, — говорить молода мама.
І ні про що не шкодує, а її син буде буде щасливим, бо любимий і бажаний.
Вікторія Іваницька
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
