Повідомляє Про Тернопіль 29.04.2018 13:23
На тернопільському автовокзалі торгують пробниками духів. В таку ситуацію я нині мимоволі потрапив. Підслизає до мене тіпочок віку студіка, дивиться в очі, подає руку:
– Доброго дня, а чули про духи Дільче Ґаббана чи Армані?
– Доброго, так, чув, але користуюсь МЕХХ, бо він ліпший, не щитаючи Kenzo.
Я шось руки незнайомця брати не дуже хочу, бо то так нагадує випадкову нічну пияцьку зустріч типу “брат, піва кончілась, жена ушла”. Але хай, даю.
– От візьміть, будь ласка, а може маєте дівчину або дві, ще їм візьміть.
Ну беру ті три красіві ґлянцеві упаковочки пробніків, так ніби нічо намальовано, в них бовтається шось жовте.
– Знаєте, в нас скоро відкривається магазин духів, запросите друзів?
Я думаю, він і так не буде знати чи так, чи нє, роблюся хитрим і кажу шо так.
– Дійсно так?
– Та так, запрошу!
І він з таким невинним виглядом:
– А знаєте, можливо ви б зробити внесок в розвиток магазину, ну небагато, навіть не тисячу, менше…
– Нє чувак. Я психолог і знаю ту теорію, що після того, коли жертва скаже кілька “так” – “ні” вона не скаже. То як сусід постукав, а ти сонний, він запхав ногу в двері і ніби просить сіль, потім хліб, а ти вже розслабився, запишався собою, що рятуєш людину, є розуміння, а він випросив всьо з твого холодильника і пішов в твому костюмі. Не на того ти нині попав, вважий на себе, хлопе, бо таких здають поліцаям. Але я зара не маю часу.
Розвертаюся, шурую рухом далі, шоб встигнути на своє зелене світло світлофора, бо в пішоходів так само як в авто – раз попав на червоне – то весь день так вже попадеш. Якщо не три.
І аж тепер я собі уявив, якби якісь чуваки відкрили магазин з пробниками духів, ото би був стартап.
Микола ШПАКОВСЬКИЙ
Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.
