Лебедина пісня, чи панахида тернопільського «ширпотребу»?

Повідомляє Бізнес Компаньйон Тернопіль 26.03.2017 20:00


Фото з мережі Інтернет

Ось і завершилась епопея протернопільської більшості, яку з перших днів цього дивного депутатського утворення в народі охрестили «ширпотребом». На сесії міської ради заспівала ця «тусовка» лебедину пісню і відійшла з миром…

 

Чому так? Та саме голосування і присутність депутатів на своїх робочих місцях підтвердила давню здогадку про те, що ця «кааліція» не що інше, як набивання собі ціни і містечковий піар тих, хто нічим особливо не відзначився на користь громаді. Але про все по порядку.

 

Маємо перш за все пригадати собі ті колізії, які виникли в процесі підготовки до затвердження змін до Генерального плану. Одні депутати і в першому читанні зрозуміли, що такі зміни просто необхідні, а от інші вирішили стати в позу і хоч якось так нагадати електорату про своє існування.

 

Особливо надривали одне місце свого організму молоді і зелені. Хоча, цей порив можна було б трактувати і за справжній патріотизм і відстоювання інтересів, якби не дивні голосування на комісіях і підкилимна роздача ділянок родичам колег і чиновників. Так що не пахне тут патріотизмом і прагненням зламати схеми. Тому доволі дивним був пошук меду в тих місцях організму, який так старанно надривали…

 

І ось що ми маємо на сьогоднішній день. Таки переміг здоровий глузд і депутати проголосували за зміни до Генплану міста Тернополя. Значить місто буде жити і розвиватись попри всі недолугі старання і рвання вишитих сороченят на груденятах.

 

На сесійному голосуванні своє категоричне «фе» висловила Громадянська позиція, бо не  врахували інтересів «прєдводітєля». Всі депутати фракції проголосували проти змін.

 

Потішили самопомічники. Ці хлопці вирішили екранізувати байку Глібова і голосували суто за інтересами, причому так, щоб не дай Бог чогось не вийшло… Єдиний, хто проголосував проти, то це наш тернопільський «Зорро» Андрій Шкула. Тут зрозуміти можна – куди вже було змінювати позицію, якщо вже так перся на барикади? Хоча, багато питань без відповідей досі висять в записниках «продажних» журналістів…

 

А от особливий фінт вухами продемонстрували аксакали міської ради і теж великі борці за зелені зони і тернопільські парки. Сороколіт, Навроцький і Турський так завзято натягували на себе біленькі майки борців за інтереси тернопільської громади, що в самий відповідальний момент навіть не прийшли на сесію! І тут теж можна зрозуміти панів депутатів – війна війною, але обід має бути за розкладом.

 

Тому так і порішали хлопці, щоб і рильце в пушку не вилізло на світ Божий, і щоб рученятка були чисті. То ж дрібниця, що виступали проти змін і кричали – «не дозволю!» Виступали проти інвестиційних угод і впирались зі всіх сил. Але ж  ще треба трішки протриматись при владі, щоб до кінця вирішити питання землі і нових ділянок для своєї родини… А ще треба часу, щоб на цілу область розширити встановлення нікому не потрібних камер, які прибутку дають громаді лише 10 000 гривень, а видатків на незрозумілі статті чуть не на мільйон…

 

Так що прикинули наші справжні та непродажні депутати, і не з’явились на вирішення головного питання для Тернополя і своїх виборців… Ото воно так патріотично, напевно, і має бути. Покричати – покричали, а от коли справа стосується власної кишені і булки з маслом, то не варто кусати руку, що тебе годує. Земельки в файному місті ще трішки є, а значить не пропадуть при підтримці таких самих горлопанів і «патріотів», які при нагоді воліють втекти в кущі…

 

Хочеться назвати це піснею лебединою, але чомусь нагадує цей прощальний акорд панахиду за померлим… Не довго мучилась старенька…

Олег Жак

Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Loading...