Я посперечався з Бендукідзе, і він запросив мене в уряд, - грузинський реформатор

Повідомляє УкрІнформ 15.05.2015 15:04


Фото з відкритих джерел

Відомі експерти, грузинські реформатори кілька днів поспіль проводять у Тернополі «Тиждень реформ». Захід присвячено пам'яті Кахи Бендукідзе - нині покійного міністра економіки в грузинському уряді, котрий з 2004 по 2008 роки був державним міністром Грузії з координації економічних реформ, а потім очолював канцелярію уряду республіки.

 

Ця людина немало зробила і для України, ще більше планувала зробити. На жаль, не встигла. Нині команда Бендукідзе, яка працює з українським урядом, приїхала до Тернополя, аби більше розповісти представникам влади, науковцям, студентам, громадськості про зміст реформ, які відбувалися в Грузії. А ще - поділитися своїм баченням шляхів, що привели б до позитивних змін в українському суспільстві.

 

З-поміж грузинських експертів помітно вирізняється наймолодший - 23-річний Іло Глонті, політик-реформатор, радник екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Навчався у реформатора Кахи Бендукідзе. Уже п'ять місяців працює з грузинською групою з питань реформування при кількох міністерствах України.

 

До Тернопільського національного економічного університету Іло прийшов демократично одягненим - у «толстовці», курточці й кедах. Непокірний чубчик, розкутість і швидкий темп розмови. Здається, він хоче сказати студентам, майже ровесникам, одразу багато чого. І він це робить, жестикулюючи, вміло вплітаючи у розмову, яку важко й назвати «лекцією», аргументи, переконливі докази, яскраві приклади.

 

У перерві лекції кореспондент Укрінформу встиг поспілкуватися із наймолодшим реформатором за всю історію Грузії.

 

МОЛОДИЙ, АЛЕ НЕ РАННІЙ

- Іло, як ви потрапили у політику в такому молодому віці, як набули статусу «реформатора»?

- Мені 23 роки. Народився в Абхазії - території, окупованій сьогодні Росією. Це так, як нині окупована частина України, але у нас це ще більша територія. Я дивом вижив. Батько був на війні. Мене мати на руках перенесла через кордон. Прийняла нас сім'я мусульман. Напевно, звідси у мене толерантність до різних релігій світу. А освіту отримав у Москві, куди ми переїхали. Потім у Грузії стала нова влада, і ми повернулися туди. Довелося заново вчити грузинську мову, вступив до Вільного університету, який заснував Каха Бендукідзе. Це людина-велич. Якраз сьогодні - його день народження. Не можу повірити, що його немає. Для мене - він живий...

 

- А де відбулося ваше знайомство з Кахою?

- Та, власне, в університеті, заснованому ним. Він читав нам лекції. І ось одного разу Каха почав говорити про те, що людина за своєю суттю, природою - лінива, нераціональна, не може об'єктивно оцінити свої можливості, спрогнозувати майбутнє, схильна до різноманітних шкідливих звичок і тому подібне.

 

Я тоді не витримав і висловив протилежну точку зору щодо сказаного Бендукідзе. Я говорив емоційно десь зо три хвилини. В аудиторії запанувала гнітюча тиша. Професор теж пильно дивився на мене, а потім сказав, щоб я сів і до кінця лекції мовчав.

 

Я про себе подумав, що все - мене відрахують із вузу, це точно, адже перебив таку людину, авторитета, на якого мало не молилися всі у Грузії... А після лекції Бендукідзе покликав мене у свій кабінет. Говорили довго і про все. Виявилося, що Каха спеціально своєю лекцією провокував студентів на те, щоб вони з ним не погодилися, висловили власну точку зору. Але всі побоялися сперечатися з ним, авторитет відомого реформатора подавив у них бажання і потребу вступати у діалог...

 

- І що ж далі?

- А далі мені прийшов лист на електронку від Бендукідзе, в якому він запросив мене прийти в канцелярію уряду, де якраз готували проект Трудового кодексу. Я висловлював сивим дядечкам своє бачення нестандартного вирішення проблем. Багато з того, що пропонував, було прийнято. Так я й почав працювати в уряді Грузії, поєднуючи роботу з навчанням в університеті.

 

 

ВІД ГРУЗІЇ ДО УКРАЇНИ

- І в чому була суть вашої роботи в уряді?

- Працював в апараті, канцелярії уряду. Дехто не розумів, що тут робить цей хлопчик серед серйозних дядь і тьоть. А я допомагав, як міг, своїми думками, що відрізнялися від усталених поглядів. Працював з іноземними делегаціями, ми вивчали досвід інших країн, часто радився із Кахою, як вчинити у тій чи іншій ситуації, сиділи не раз до ночі, сперечалися, пропонували неймовірні варіанти розвитку тем.

 

- А з тодішнім президентом Грузії, з Міхеїлом Саакашвілі, як відбулося знайомство?

- Подібно до того, як і з Кахою. Я бачив його на різних заходах, а одного разу під час зустрічі зі студентами поставив йому кілька запитань, запропонував свою точку зору на те, про що говорив президент. А згодом від нього подзвонили. Президент запропонував мені стати його помічником, радником. Звичайно, я погодився.

 

- А як ви опинилися в Україні?

- Минулого року після міжнародної конференції, де виступав Саакашвілі і я, була тривала розмова з Президентом України Петром Порошенком. Запропонували працювати радником в українському уряді Арсенія Яценюка.

 

- Що ж радите нашому уряду?

- Головне - позбутися корупції. Процес цей непростий і не є швидким, але без нього неможливі будь-які радикальні реформи. Як і без нових кадрів, ініціативи, нових, оригінальних поглядів, ідей. Реформи в Україні розпочалися - нехай і повільно, але вони зрушили з місця. Це ж не Грузія, Україна - набагато більша територіально, не все одразу можна зробити швидко, люди повинні це зрозуміти.

 

- Люди наші терплячі. До пори до часу...

- Погоджуюсь, але не слід чекати, що хтось там згори зробить за вас реформи. Ніякий реформатор вам не допоможе, коли ви свій «майдан в душі» не перенесете на конкретні справи. Або так - або ні. Або ви противитесь усьому, що заважає вам рухатись і врятуєтесь, або погрузнете у старих проблемах. Громадянська активність не може затихнути після того, як ви скинули диктатора. Це стосується будь-якої сфери суспільства.

 

- У тому числі й освітньої, саме про неї ви сьогодні розмовляєте з тернопільськими студентами?

- Так. Ви ж бачили, я показував слайди - які школи були в Грузії, які класи, які приміщення... Все старе, обшарпане, у вчителів низька зарплата. Ніхто не хотів іти працювати у школу, корупція на всіх рівнях...

 

 

ВІЛЬНА ШКОЛА ДЛЯ ВІЛЬНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ

 

- Що ж зробили ви і ваші однодумці?

- Передусім, ми розробили концепцію «Вільної школи». Школи та вищі навчальні заклади були перепрофільовані в автономні. Ними керують виборні представницькі органи з числа вчителів, батьків і студентів, старшокласників, а також представників Міністерства освіти й місцевої влади. Вони мають право вибирати і звільняти директора школи чи ректора вузу, а також контролюють бюджет навчальних організацій.

 

- І це дало змогу реформувати освіту?

- Ні, звичайно. Ми зробили й наступні кроки. Зокрема, створили нову модель фінансування за принципом «гроші йдуть за студентом». Її ввели у школах і в університетах, як систему індивідуального фінансування із залученням дослідницьких грантів у вишах. Внаслідок цього досягли значної прозорості у фінансуванні системи освіти. Кількість шкіл та вишів суттєво скоротили, ввели сертифікацію вчителів, які змушені були пройти тести на вміння користуватися комп'ютером, знання англійської мови. Ті, хто це пройшли, почали отримувати вищу зарплату - від 400 до 800 доларів. Інші, які не пройшли вимог тесту, - отримують по 200-300 доларів. Тож є мотивація удосконалюватися.

 

ПРАВО ВИБОРУ ТА ЕКЗАМЕНАЦІЙНА СУВОРІСТЬ

 

- А як торкнулися самих школярів чи студентів реформи в освіті?

- Я вже казав про право вибору навчального закладу. Запровадили принцип «гроші йдуть за школярем і студентом». Умовно кажучи, левову частку суми, яка передбачалася з бюджету на освіту, ми не передавали вузам чи школам, а розділили її між студентами та школярами.

 

Тобто, йдеться про своєрідні державні гранти-ваучери на навчання?

- Саме так. Наприклад, студентові виділено до 1700 доларів на рік, які він може вкласти у своє навчання в тому вузі, де він хоче вчитися. А за необхідності, студент додає суму за навчання.

Водночас, у нас до 80% безплатних шкіл. Але коли ми ввели концепцію «вільної школи», то за кілька років кількість бажаючих навчатися саме у платних навчальних закладах різко збільшилася - на 70-80 відсотків.

 

- А як було організовано екзаменаційний процес?

- Ми запровадили єдині вступні іспити у вищі навчальні заклади, що підпорядковані Національному екзаменаційному центру. Власне, він і проводить не тільки шкільні випускні екзамени, єдині вступні тести, але й екзамени з сертифікації вчителів.

 

І ще важлива обставина. До єдиних вступних іспитів ми залучаємо незалежні екзаменаційні комісії. По суті, держава найняла людей, які контролюють знання абітурієнтів. І вони знають, що коли хоча б один екзамен, один тест комусь стане відомий, то буде кримінальна відповідальність - 8-15 років для голови, а для члена комісії - від 3 до 7 років позбавлення волі.

 

- І що, такий підхід виправдав себе?

- Стовідсотково. Більше того, ми попередили, що коли якийсь екзаменаційний тест потрапить за межі видавництва, де він друкується, то таке видавництво буде не тільки закрите, але й муситиме заплатити багатомільйонні штрафи. І от, за таких умов, за 10 років президентства Саакашвілі в освіті Грузії не було зафіксовано жодної корупційної справи, що стосується екзаменаційної сфери!

 

 

КОНТРОЛЬНА В ЗОШИТІ - ЦЕ УЧОРАШНІЙ ДЕНЬ

 

- Мене здивувало, що в Грузії у школах немає контрольних. Як же перевіряються знання учнів?

- Школярі контрольних не пишуть на папері, ніхто вже не збирає зошити, і жоден учитель не сидить вечорами, перевіряючи контрольні роботи. Усе комп'ютеризовано, все відбувається в ПК учнів. До речі, кожен першокласник, котрий іде в школу, отримує безплатно нетбук. Так ось, в учнів немає зошитів, щоденників. Є персональні комп'ютери, смартфони, електронні книги. Школяр отримує завдання, які з'являються на його моніторі як у школі, так і вдома. Ті ж завдання передаються на мобільні телефони батькам, які можуть дистанційно проконтролювати хід виконання заданої роботи. Окрім того, паралельно ввели дистанційне навчання для деяких дітей-інвалідів - для них існують спеціальні тести, які вони здають удома.

 

- Чи не позбавляє такий підхід «живого» спілкування з учителем?

- Ні, звичайно, навчальний процес такого не виключає, спілкування як таке є, але у нашому випадку ми уникаємо надмірного використання традиційних підручників, різних там текстових матеріалів на паперових носіях, прагнемо, щоб школяр не зазубрював ту чи іншу формулу або ж правило, а розвиваємо логічне мислення. Щоб не просто знати математичні чи мовні постулати, правила, а зробити так, аби їхнє знання допомогло випускникові у житті. Тобто, йдеться про соціальну інтеграцію молодого громадянина, щоб він міг дати собі раду в житті, був конкурентоздатним. І такий підхід дозволив зробити школи та вузи не замкнутим середовищем, а місцем, де без корупційних дій можна реалізувати свої можливості.

 

КОЛИ ОХОРОНЕЦЬ - ДРУГ, А ІНОЗЕМНА МОВА - ПЕРЕПУСТКА У СВІТ

 

- Іло, ви згадали про школу як замкнуте середовище. У нас в Україні, на жаль, ще існує стійка система: директор-завуч-учитель-черговий-охоронець, система, яку замикає постать школяра.

- У нас так само було. До речі, кажете, черговий-охоронець. Ввели у школах так звану мандатуру. Бо хто такі охоронці, чергові? Це люди, які упродовж цілого дня на виду в учнів, викладачів. Вирішили, що це мають бути не похмурі дядьки, які нічого не дозволяють і нікого не пускають у школу, а передусім, психологи, члени колективу школи. Ми провели серед них атестацію, збільшили ставку, додали обов'язки психологів і тепер це - найкращі друзі учнів, просто старші колеги, які не принижують гідність дитини, а цінують її можливості, задатки, свободу маленької особистості. Це люди, які мають високий рівень довіри - як у дітей, так і в їхніх батьків.

 

- Попередньо ви торкнулися теми знання іноземної, зокрема, англійської мови у школах та вузах. Як вдалося у грузинських навчальних закладах налагодити процес опанування іноземних мов?

- Ми розуміли, що знання іноземної мови - це своєрідна перепустка для молодих людей до їхнього майбутнього. Хотіли найняти фахівців з-за кордону. Порахували, що це дуже затратно. Тоді вирішили звернутися до наших земляків, які або тривалий час жили в англомовних країнах, або там живуть і готові допомогти грузинським школярам та студентам. Тож запросили таких людей з англомовного середовища, оплатили їм харчування, перебування в родинах. Такі люди робили акцент на практичних заняттях, спілкуванні зі школярами. І це дало результат. Більше того, родини, де живуть такі спеціалісти, теж уже можуть на побутовому рівні розмовляти англійською мовою. Таким чином, у нас щороку додається до 1000 осіб, які володіють англійською на рівні пересічного співрозмовника.

 

- Іло, завершується перерва, зараз ви продовжите свою лекцію для тернопільських студентів. Ваше побажання українцям, які дивляться на Грузію як на яскравий зразок проведення системних реформ.

- Можливо повторюсь, але скажу, що без подолання корупції, усталених стереотипів, інертності кожного на своєму місці, байдужості й очікування, що хтось за вас щось зробить, а ви просто пожинатимете плоди радикальних реформ, зміни неможливі. Тож бажаю всім вам удачі й упевненості на цьому непростому шляху, який вартий того, щоб його пройти.

 

Олег Снітовський, Тернопіль.

Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Loading...