Наближення системної катастрофи, чи як врятувати Україну

Повідомляє Бізнес Компаньйон Тернопіль 01.09.2016 13:34


Фото з мережі Інтернет

Зазвичай рятують тих, хто у біді, хто потрапив у халепу.  Так ось, ми знаходимося саме у такому стані, дуже кепському стані, - хвилинка реалістичного песимізму.

 

Україна – це молода, незалежна та демократична держава, яка має величезний потенціал, насамперед економічний, та подає великі надії на інтегрування з розвиненими країнами європейського простору …  Зазвичай так починаються історії про Україну в наукових статтях, виступах політиків, книжках, в тому числі, підручниках, по яким вчяться наші діти. Отож бла, бла, бла, особливо в умовах сьогодення – це гарний засіб, до якого ми українці звикли ще з малку.  До речі, такий звичний популізм для пострадянського простору, так мало притаманний у такому масштабі Західній Європі та США також проростає та цвіте і там, прикладом цьому слугує президентська кампанія Дональда Трампа. Але ця стаття не про це, хоча ці дзвіночки є досить неспокійними та важливими з точки зору їх урахування.

 

Так, з позиції періоду незалежності (25 річниця у цьому році) це дійсно молода країна, тому що для організаційної системи типу держава це не вік, це так би мовити всього на всього початок життя. По хорошому штучно створені людиною організаційні системи не мають меж свого віку, авжеж якщо це не закладено проектом їх створення. Так, з огляду на сучасну тривалість життя людини – це також не дата, яка лякає, а цифра, яка знаменує всього на всього досягнення певного віку. До речі, деякі вчені вважають, що біологічний потенціал щодо тривалості життя людини дорівнює приблизно 120 років, але чому ми його не використовуємо це вже окреме питання.

 

Суть полягає не в тому, що 25 років – це мало для країни, а в тому , що це дуже багато щоб нічого не робити. Починаючи з отримання так званої незалежності у 1991 році, хоча по факту битва за неї  розпочалася у 2014 році у непроголошеній  війні з РФ на Сході України, яка показала, завдяки мужності та патріотичності українського народу, що в нас є надія на краще майбутнє.

 

Але хто крім мужніх воїнів, волонтерів, небайдужого українського народу як в середині країни, так і за її межами, малого та середнього бізнесу та поодиноких випадках народних депутатів та державних службовців має наміри та спроможність до трансформації України та побудови на її теренах системно розвиненої сучасної держави, в якій всім безпечно та комфортно жити?

 

Слід зрозуміти одну дуже просту і в той же час дуже корисну річ, що ніхто крім нас не буде будувати домівку, в якій саме нам жити. Нам можуть надати гроші, передові консалтингові послуги у сфері держаного утворення та управління, бізнесу та економічного розвитку тощо, але за нас це робити ніхто не буде.

 

Наразі, по факту, держава знаходиться у стані тяжко хворої людини, у якої шанси на одужання дуже і дуже невтішні. Ця хвороба не виникла вчора, рік або п’ять назад, ця хвороба виникла одразу ж з отриманням незалежності, її було закладено у систему державного управління країною, як міну тривалої дії. Ім’я цій хворобі – системна криза, яка характеризується багатоаспектними системними проявами, серед яких відсутність чітких стратегічних цільових орієнтирів, зрозумілих та сприйнятих народом; корумпована державна вертикаль влади; перманентні економічні, політичні,  фінансові, освітні та інші кризи; низька купівельна спроможність громадян і таке інше. Це все наслідки системної кризи, але в чому причина?

 

Причина дуже проста – це відсутність організаційно-технічного проекту на нову систему державного управління. Наприклад, після катастрофічної поразки Японії в другій світовій війні, США розробили проект нової політичної системи для Японії, який був сприйнятий японцями та успішно втілений в життя. Результати очевидні: одна із найпотужніших економік світу, без володіння природними ресурсами.

 

Тотальна некомпетентність державо утворювачів, яких на той час очолював Леонід Кравчук, який має нести персональну відповідальність, на чолі з усіма «першими обличчями» України, в тому числі за сьогоднішню ситуацію в країні, тому що під його керівництвом були закладені в систему ті фундаментальні протиріччя, які не усунені до сих пір, породила та підсилює сьогоднішній стан.

 

Не усунення системної кризи призвело до активізації режиму генерації проблем, який характеризується тим, що кожне рішення, яке виробляє системно кризова держава, породжує, як наслідок, більше проблем аніж позитивних результатів. В результаті цього система досягає максимальної системної факторизації – точки біфуркації, після якої зворотній процес вже не можливий. Отже, формується петля посилюючого зворотного зв’язку, яка при збереженні умов, призводить , в результаті неконтрольованого наростання ентропії, до системної катастрофи.

 

Держава Україна досягла точки біфуркації у 2014 році, що призвело до революції Гідності, анексії Криму та воєнних дій на Донбасі. Що далі? За точкою біфуркації завжди слідує перехід до нового стану, але яким він буде?

 

Системна катастрофа – це піковий результат функціонування системно кризової, в даному випадку держави, який характеризується припиненням її функціонування, повним саморуйнуванням та, як наслідок, зникнення з геополітичної карти світу та безліччю драматичних наслідків.

 

Системна катастрофа – це те, що трапилося з СРСР (детальніше у статті), та те, що не на жарт загрожує Україні.

 

Окрім цього, по факту сьогодні Україна знаходиться у стані зовнішнього управління, з одного боку США та ЄС, а з іншого РФ, - це на макрорівні. Також на мікрорівні, в середині держави владу продовжують утримувати олігархічні угрупування та корумповані держані службовці. На цьому фоні слід виділити ще одну силу прямого чи опосередкованого  управління країною – свідомі, прогресивні українські сили, які представляють меншість, і які борються з внутрішнім ворогом у вигляді корупції та системної кризи, намагаючись розпочати масовий процес системної трансформації.

 

Слід також розуміти, що подолання корупції в старій системі –  не повинно бути самоціллю, тому що, якщо поглянути на ситуацію з корупцією, то, за фактом, корумпованим в тій чи іншій мірі є все населення нашої держави, отож - це реальна утопія з позиції сьогодення, окрім цього є приклади економічного зростання країн на фоні високої корупції.     

     

Створення нової системи державного управління, розроблення проекту, де не буде можливості корупції, силами кращих вітчизняних та світових експертів та впровадження його в життя – ось що повинно стати самоціллю, місією для кожного з нас.

 

Отже, напрошується ще один очевидний та вкрай важливий висновок: безсистемні реформи в системно кризовій державі з режимом генерації проблем – це безкорисна трата часу, сил та грошей, тому що тільки погіршує ситуацію з позиції стратегічності. Неможливо реформувати те, що не реформується, що прогнило наскрізь, залишаючи при цьому систему управління в нереформованому стані. Такі прояви, як запровадження Національної поліції – це дуже прогресивний крок, але недостатній, тому що несистемний. Змінився суд, прокуратура? Нажаль ні. Запровадження нової посади – антикорупційний прокурор – це також дуже корисний та прогресивний крок, але слід пам’ятати, що ми знаходимося в тотально корумпованій неналаштованій системі, де президент  по факту має дуже і дуже широкі повноваження в контексті формально парламентсько-президентського устрою.

 

Системність – ось ключ до успіху, поки ми будемо намагатися полагодити стару систему, яка функціонує по інерції, ми самі будемо рити, своїми руками, могилу, в якій власноруч поховаємо всі надії та можливості побудови розвиненої держави в найближчі роки. Згадуючи події 100 річної давнини стає очевидним, що ми не можемо проґавити і сьогоднішній шанс, в нас не має на це права. В іншому випадку ми знову провалимося в прірву квазінезалежності та антилюдської держави на невизначений час.

 

Нескінченне навантаження на систему управління державою, яка потопає в хаосі, тому що витримувати навантаження у вигляді такого різноманіття інтересів, при чому різновекторних – це наростання ентропії з кожним днем і, як наслідок, зростання вірогідності настання системної катастрофи.

І це ми навіть не торкалися питання стосовно глобальних економічних та технологічних викликів для нашої держави в контексті 4-ї індустріальної революції, глобальних змін клімату та тероризму.

 

Що робити в такій, вкрай складній ситуації?

 

По-перше, слід зрозуміти, що намагатися повернути до життя напівтруп та націлити його на максимальне застосування свого потенціалу для участі в світовій геополітичній та економічній олімпіаді – безглузде заняття.

 

По-друге, треба направити всі сили на створення та організацію функціонування нової системи, де не буде місця корупції, фундаментальним протиріччям та непотизму в будь-якому прояві. Піддати системній трансформації всі сфери суспільного життя.

 

По-третє,  треба якнайшвидше вирішити питання з територією Донбасу та АР Крим, тому що без визначеності в цьому питанні не буде інвестицій, і, як наслідок, економічного пожвавлення та подальшого зростання. В цьому аспекті доречно звернутися до досвіду Конрада Аденауера в післявоєнній Німеччині (ФРГ). Але слід розуміти, що вирішення цього питання напряму пов’язано з РФ, яка власноруч загнала себе в смертельний капкан і отримала певні гарантії настання системної катастрофи в оглядовому майбутньому. Тому є варіант почекати, але чи є в нас час?

 

По-четверте, кинути всі сили на формування прогресивної культури як образу життєдіяльності у населення України, під якою слід розуміти систему цінностей, норм, установок, звичаїв та традицій, які склалися в певній групі, в ході історичного розвитку, та які впливають на всі аспекти групової та індивідуальної поведінки людей.

 

По-п’яте, почати діяти системно та злагоджено, підпорядкувавши свою діяльність побудові системно розвиненої держави, готуючи нові сучасні системні управлінські кадри для всієї ієрархіє суб’єктів соціально-економічної діяльності.

 

Системність у всьому, патріотизм та любов до своєї країни, дисципліна, відповідальність та злагоджена дія – ось що нам справді потрібно. Ми вже показали дива самоорганізації на сході України, давайте акумулюємо свою конструктивну енергію у напрямку державної розбудови. Впевнений, ми на це здатні.

 

Олексій Гагарінов,

директор консалтингової компанії FSS, спеціаліст в галузі системного розвитку організацій,

учасник програми Молодь Змінить Україну

з усіх питань пишіть на e-mail: ceo@f-s-s.com.ua

Якщо цей матеріал вас зацікавив, будемо вдячні, коли поділитесь ним в соціальних мережах або прокоментуєте.

Loading...